Українські нацпарки не відповідають міжнародним нормам – Борейко

Заповідні зони треба збільшити до 70%

Пташиний базар на Кривій косі НПП "Меотида". 2009 рік. Фото Олега Листопада. Зараз ця територія окупована РосієюПташиний базар на Кривій косі НПП “Меотида”. 2009 рік. Фото Олега Листопада. Зараз ця територія окупована Росією

Наразі чимало українських нацпарків (НПП) працюють фактично як лісгоспи. Особливо на тих частинах території, яка входить до складу НПП «без вилучення території у землекористувача». Про це в ексклюзивному інтерв’ю GreenPost сказав директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.

«Так працює, наприклад, Голосіївський парк, так працює парк «Святі гори» та багато інших. Це усе спадщина СРСР, де були не нацпарки, а лісгоспи і мисливські господарства. Звичайно, одним розчерком пера це змінити не можна, скажімо, є парки, де доводиться забезпечувати дровами місцеве населення. Але пора вже до цих сіл провести газ. А ще – давати їм можливість отримати частину коштів від рекреації. До того часу, на перехідний період – рубки усе ж доведеться на дрова проводити. Але є парки які рубають на пиломатеріали комерційні. Це ненормально», – заявив екологіст.

Так само, як ненормально, коли приморські парки заробляють на рибі і креветках.

Ще важливе питання – співвідношення зон – заповідної, рекреаційної, господарської. «Міжнародний союз охорони природи рекомендує паркам мати  75 % території як заповідну зону. У США, Канаді, Індії, навіть в країнах Африки –заповідна зона парків складає 95%. А у нас є парки, де заповідної зони – 5-7%. Ну які це парки?», – нарікає Володимир Борейко.

На його думку також треба «почистити» директорів і заступників та інших посадовців у національних природних парках.

«Яскравий приклад необхідності таких чисток – Ужанський НПП, де був директором пан Биркович, а зараз його замінив… його ж родич. А сам Биркович очолив… відділ у цьому ж парку. А щоб було ким заповнити вакансії, треба готувати фахівців – про створення профільного навчального закладу ми вже говорили», – критикує політику попереднього керівництва Мінприроди експерт.

Важливим елементом екологічної політики держави має стати пропаганда заповідної справи.

«Є досвід США та Канади, де національні парки – символ номер три після прапору і гімна. Тобто нам треба пропагувати важливість заповідників і національних парків, роз’яснювати їхню корисність, важливість, цінність. Дітей треба возити у нацпарки на екскурсії, як у Японії, там виділяють кошти на такі поїздки», – рекомендує директор КЕКЦ.

На запитання «як фінансувати заповідні установи?» експерт порадив звернутися до закордонного досвіду та законодавства.

«Усе є у Законі про природно-заповідний фонд (ПЗФ), а також є міжнародний досвід. Заповідник – тільки бюджет. Сувора охорона  як заповідали нам класики, зокрема Фелікс Штільмарк. Нацпарки, як показує закордонний досвід, за умови грамотно створених менеджмент-планів, можуть заробляти до 60-70% свого бюджету. Решта має покриватися усе ж або державою, або меценатами, грантами тощо. У нацпарках має бути організована продумана рекреакція. Зайшов – плати за чисте повітря, спів птахів», – резюмує Володимир Борейко.

Повний текст інтерв’ю з радикальним екологістом, природоохоронцем, письменником, зоозахисником, директором ГО «Київський еколого-культурний центр» тут.

Як ми вже повідомляли, проривні екологічні реформи в Україні можливі лише за умови всебічної підтримки і можливості доступу до першої особи в державі – бо багато чого треба ламати і створювати навіть не на рівні КМУ, і без підтримки президента такий злам і таке будівництво неможливі»

01.08.2020   Рубрики: Борьба за заповедность, Новости