Міжріченський парк: браконьєри не здаються, екологісти затялись

Громадські активісти та Державна екологічна інспекція протягом останніх двох років домоглися ліквідації понад 50 незаконних вишок для індивідуального полювання у Міжріченському регіональному ландшафтному парку (РЛП). У тому числі «почистили» особливо цінну – заповідну – зону, яка включає гідрологічний заказник «Болото Бондарівське» площею майже 1500 га. Це болото – єдине місце в парку, де дикі тварини, зокрема, червонокнижні лосі, можуть сховатися від людини.

Кому безпека, кому – вірна смерть

Назагал, мисливська вишка – це елемент безпеки. Її використання зменшує вірогідність потрапляння мисливця під випадковий постріл інших учасників полювання, уберігає від нападу пораненого кабана тощо. Але якщо вишка поставлена на території регіонального ландшафтного парку – це грубе порушення законів, зокрема, «Про природно-заповідний фонд» та «Про мисливське господарство та полювання».

Фото з FB Андрія Сагайдака

РЛП – це природний парк, який поки що не набув статусу «національний». Не тому, що недостатньо важливий, значимий. Просто не вистачило коштів Державного бюджету на його фінансування. Або чиновники недопрацювали. Адже узаконення національного природного парку (НПП) – доволі складний процес. НПП створюється указом президента, а для регіонального ландшафтного вистачає рішення обласної ради.

Фото з FB Андрія Сагайдака

Пік громадської кампанії за очищення заповідних територій України від браконьєрських вишок припав на 2017 рік. Тоді активісти та державні екоінспектори домоглися демонтажу 350 таких вишок. Така кількість подібних споруд свідчить про те, що багато заповідних територій були перетворені в справжні «царські полювання». Особливо ця стосувалося місць проживання таких рідкісних тварин як зубри і лосі. Так на Волині в заказнику «Зубр», створеному для охорони зубрів, було більше 50 облавних мисливських вишок. У Чернівецькій області в заказнику «Зубровиця», створеному також для охорони зубрів, були десятки незаконних мисливських вишок.

Закон «Про природно-заповідний фонд» зазначає у  Статті 24. (Структура території та вимоги щодо охорони природних комплексів та об’єктів регіональних ландшафтних парків):

«На території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об’єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків (НПП).

Полювання ж на території НПП, у тому числі з вишок, заборонене. Тому їх встановлювати не можна й у Міжріченському. Природоохоронці називають такі споруди «вежами смерті». Шансів врятуватися від розстрілу, який веде з вишки оснащений сучасною зброєю мисливець, тварина практично не має.

«Прибирання» триває

Проте, найбільш вперті порушники закону ігнорують і закон, і приписи Держекоінспекції (ДЕІ). Це показала перевірка, проведена у вересні та грудні минулого року. Спочатку екоінспектори разом з Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства й Департаментом екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації навідалися у лісгоспи, які хозяйнують на території Міжріченського РЛП. Це ДП (державне підприємство) «Остерське лісове господарство», ДП «Остерський військовий лісгосп» та Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Козелецьрайагролісгосп». А у грудні 2019 перевіряли державне підприємство «Чернігівський військовий лісгосп». Саме на території згаданих лісгоспів розташований «Міжріченський». І на цій же території дивним дивом існують його антагоністи – вісім мисливських господарств. Ці мисливські господарства й встановлюють вишки та вчиняють інші порушення законодавства.

Наявність мисливських вишок створює небезпеку для відпочивальників, які відвідують національні та регіональні парки, які, якраз, і створені для рекреації. Цих людей мисливці просто можуть сплутати з дичиною і вбити. Щорічно мисливці України вбивають на своїх полюваннях близько 30 людей. Крім Міжріченського РПЛ мисливські вишки були виявлені в національних парках Дворічанський, Шацький, Голосіївський. Забороняючи полювання на заповідних територіях, Україна наслідувала приклад США, Канади, Польщі, Німеччини, Індії, де полювання в національних парках суворо заборонено.

«В результаті перевірки встановлено, що приписи, видані Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області стосовно демонтажу та перенесення мисливських веж, які розташовані на території регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський», мисливськими господарствами «Міжрічинське», «Моравське», «Максим», «Тужар», «Рись», «Деснянське», «Гончарівське», виконані не повністю:

Фото з відкритих джерел
  • у договорах договори між власниками або користувачами земельних ділянок  (у даному разі – вищезгаданими лісгоспами – ред.) і користувачами мисливських угідь (мисливськими господарствами – ред.) не зазначено наявність природно-заповідного фонду та вимоги по дотриманню природоохоронного режиму цих територій, не вказано площ лісових, польових та водно-болотних угідь;
  • не вказана чисельність мисливських тварин в угіддях на момент укладення договору;
  • не додано карту-схему угідь і опис меж;
  • користувачами не вноситься плата за користування мисливськими угіддями, що є порушенням вимог статті 24 Закону про мисливське господарство та полювання» – зазначено у відповіді Державної екологічної інспекції на запит Green Post.
Фото з відкритих джерел

А що вишки? Усе ще є! На території лісових насаджень ДП «Чернігівський військовий лісгосп» не демонтовано п’ять мисливських веж. Вони належать мисливському господарству «Міжріченське».

Попри законодавчу заборону на полювання у регіональних парках, розташовані на території «Міжріченського» мисливські господарства отримували офіційні ліміти на добування тварин. Аналіз лімітів показує, що з 2010 по 2017 роки ці господарства могли незаконно відстріляти близько 70 лосів, 120 косуль і 600 кабанів.

Враховуючи, що користувачами мисливських угідь порушені вимоги природоохоронного законодавства, згідно із вимогами статті 23 Закону про мисливське господарство та полювання, Держекоінспекція направила подання до Чернігівської обласної ради з вимогою припинити право користування мисливськими угіддями та скасувати рішення про надання у користування мисливських угідь мисливським господарствам, які чхають на вимоги закону. Екологісти – як державні інспектори, так і громадські активісти, рішуче налаштовані довести справу до кінця і очистити парк від браконьєрських споруд.

Перлина Полісся

Парк розташований у південно-західній частині Чернігівської області в Козелецькому та Чернігівському районах у межиріччі Дніпра й Десни, звідки й отримав назву. Східна межа парку проходить по Десні, південна й західна – кордонами Чернігівської області. Територія парку – це ліси, акваторія Київського водосховища, сільгоспугіддя, болота, піски. Центральна садиба розташована в селі Отрохи Козелецького району.

За інформацією Андрія Сагайдака, який тривалий час працював директором Міжріченського, вчені фанатіють від рідкісного добору осок Бондарівського болота, яке займає широке старорічище у дельті Десни. Болотні й лучно-болотні екосистеми парку зберігають низку видів червонокнижних орхідей. Це пальчатокорінник м’ясочервоий, пальчатокорінник травневий,  коручка болотна, любка дволиста, зозулині сльози яйцевидні.

Міжріченські болота убезпечують регіон від усихання лісів, обміління Дніпра й Десни, ерозії ґрунтів і збіднення біорізноманіття.

У парку виявлено близько 1800 видів тварин і вищих рослин, що робить його надцікавим для наукових досліджень.

Але навряд чи вчені будуть себе почувати затишно під канонадою з мисливських вишок.

Фото з відкритих джерел

Що далі?

Як показує досвід, краще охорона налагоджена у національних, ніж у регіональних природних парках. Тому вимога створити тут національний парк усе ще актуальна. А до того часу екологісти вимагають максимально посилити охорону природи у межах можливостей РЛП. Частина пропозицій вже втілена, за що керівництво області, група патріотичних депутатів й департамент екології та природних ресурсів ОДА заслуговують на похвалу.

Так, у 2019 нарешті створено дирекцію парку, розроблено Проект організації, налагоджується охорона. Але усе ще потрібно:

  • розширити заповідну зону парку з 4,5% до 50%;
  • встановити по периметру охоронні знаки;
  • впорядкувати туризм, заборонити масове відвідування туристами заповідної зони;
  • повернути парку всі землі, які були вилучені у нього в 2007 (недалекоглядні попередники нинішніх депутатів Чернігівської облради у 2007 році скоротили площу парку з 101 тис. га до нинішніх 78 тис.;
  • відновити болота, які були осушені; вжити рішучих заходів до охорони ще живих.

Ознайомитися з відповіддю ДЕІ України на запит GreenPost – тут

Олег Листопад http://greenpost.press/2020/01/24/mizhrichenskyj-park-brakonyery-ne-zdayutsya-ekologisty-zatyalys/

25.01.2020   Рубрики: Борьба за заповедность, Новости