Листопад против Минприроды

Чиновники вказують екологістам що робити

Не тим ми, виявляється, займаємося. Не тим, що подобається чиновникам. От начальник відділу розвитку природно-заповідного фонду Григорій Парчук вважає, що законотворчість – це не наше діло. А якщо вже якийсь закон і подавати – то про надання екодепартаментам ОДА права займатися заповідною справою. Бо зараз, коли облуправління Мінприроди вже три роки як ліквідовані, нема кому створювати нові заповідники та НПП.

Шановний пане Григорію!

Щодо екодепартаментів ОДА, то законопроект 1769 (поданий депутатами Єднаком, Гопко та Кривенко) уже давно висить на сайті ВРУ. Ми давно його підготували, показали депутатам, переконали їх щодо його важливості, провели через перше горнило Експертного управління ВРУ і вже поправили текст відповідно до зауважень цього управління.

Ще раз уточнюю: це робота громадськості та депутатів. Не департаменту заповідної справи, не Мінприроди. Скажу більше: а де ви усі, такі сміливі нині (інтернет просто кишить мудрими порадами та коментарями співробітників департаменту заповідної справи щодо чужих законопроектів) були, коли Партія регіонів знищувала обласні управління Мінприроди? Коли руйнувала систему охорони довкілля в країні через ухвалення законопроектів 10-218http://pryroda.in.ua/lystopad/schury-i-vidhody/ та 10-222 http://pryroda.in.ua/lis/tyazheloe-soveschanye-u-myroshnychenko-lesnyky-vyistupyly-na-otlychno/ ?

Де ви були, коли громадськість билася з усіх сил, аби цього не допустити? Коли нас с Борейком на нарадах у представника президента Юрія Мірошніченка (формально – автор руйнівного закону 10-218) прийняли за делегацію Мінприроди і дуже дивувалися, що неурядові огранізації відстоюють облуправління як такі та права Міністерства в цілому? У той час як жодного чиновника з цього відомства жодного разу на цих зустрічах у ВРУ не було? Чому лісівники прийшли відстоювати право на роботу своїх інспекторів проти браконьєрів у складі цілої делегації на чолі з заступником голови Держлісагества, а від Мінприроди – не було нікого?

Забули? Та нічого, я нагадаю. Тим більше, що зараз до нашої тісної кампанії долучилися нові люди, які не знають навіть найновішої історії екологічної справи.

 

Навесні-влітку 2012 року українські екологісти вели активну кампанію проти ухвалення законопроекту 10-218, або ж «закона Мірошниченка», яким руйнувалися (і таки були зруйновані) засади екологічної політики України.

ЕкоНУО перепробували усі доступні методи – колективні звернення та збори підписів (зокрема, їх організовували Сергій Шапаренко та Олексій Бурковський), юридичний аналіз недолугостей (такий аналіз підготувала ЕПЛ), круглі столи http://pryroda.in.ua/lystopad/tse-ne-zakon-pro-ekolohichnu-polityku/  - зокрема, організований МАМА-86 та іншими організаціями тощо. Але нічого з цих методів не спрацювало. Тоді виникла ідея провести особисту зустріч з автором закону нардепом Юрієм Мірошниченком  (хоча насправді усе писав Мінюст та «рішали» від ПР). Ганна Гопко познайомила мене з Юлею Солохою, яка була помічником Мірошниченка на громадських засадах. Юля, дай їй Бог здоров’я,  попросила Мірошніченка провести таку зустріч. Він почитав листи та звернення, подивився статті (громадськістю на науковцями, які переживали за долю Червоної книги, було проведено чотири прес-конференції  (Браконьерский “фак” отменяется? http://pryroda.in.ua/lis/brakonerskyy-fak-otmenyaetsya/ ) – у т.ч. одна у Інституті ботаніки, а друга – у Інституті зоології. І – згодився.

Оскільки усе робилося дуже швидко, зібрати велику делегацію не вдалося, на зустрічі були лише я, В. Борейко та д.б.н. Сергій Межжерін. Мірошніченко заявив, що законопроект буде ухвалено у першому читанні попри усі листи і звернення. Але… Але він готовий розглянути і внести перед другим читанням ті правки, які будуть подані у форматі порівняльної таблиці й узгоджені Мінюстом до певної дати. Про це ми повідомили через усі мережі й розсилки.

На жаль знайшлося дуже мало бажаючих читати 200 сторінок порівняльної таблиці і надавати свої пропозиції. Зокрема, ні слова не сказали так активні нині чиновники. Ну нехай не могли вони зробити це «вголос» – Злочевський, кажуть, заборонив їм. Але ніхто ж не написав нам приватно, не подзвонив, не прийшов на зустріч. А битися було за що і крім власне управлінь. Так, 10-218 у першому варіанті позбавляв екоінспекторів на місцях права складати протоколи; віддавав відання Червоною книгою до рук чиновників Кабміну, відсторонюючи від управління нею вчених; позбавляв Мінприроди права затверджувати (або – не затверджувати) рубки  головного користування; скасовував необхідність отримувати дозволи на пали тощо.

Нам самим довелося писали правки, які давали право інспекторам працювати, Мінприроді – контролювати рубки і пали, вченим – управляти Червоною книгою. Ми ходили по два рази на тиждень на наради до Мірошніченка і знов і знов наполягали на затвердженні правок, які кудись зникали із тексту меморандуму після кожної наради http://pryroda.in.ua/lystopad/novoe-zasedanye-u-myroshnychenko-sudba-pryrodyi-y-mynpryrodyi/ . Ми ходили до Мінюсту і домовлялися з його чиновниками про формулювання, які би влаштували усіх. Що в підсумку? Вдалося врятувати майже все. Крім самої Мінприроди (тобто — облуправлінь). http://pryroda.in.ua/lis/vdalosya-vryatuvaty-mayzhe-vse-krim-samoyi-minpryrody/ . Нам навіть вдалося «перевиконати план» — вставити у 10-218 норму про право громадських екоінспекторів складати протоколи за частиною 1,3 статті 85 Адмінкодексу (порушення правил полювання та риболовлі). Ці та інші подібні права у громадських інспекторів України було вилучено у 2000 р. http://pryroda.in.ua/lystopad/hromadskym-ekoinspektoram-povernuto-prava/

 

Але залишилася ще одна колізія. Закон 10-218 вніс зручні для Януковича правки у 19 екологічних та суміжних законів. Крім Закону про природно-заповідний фонд. І у той час, як більшість інших повноважень 10-218 так чи інакше передав новостворюваним екоуправлінням ОДА, повноваження щодо обєктів ПЗФ – не були передані нікому. Цей напрямок роботи на місцях відчутно «провис». Ми пробували це виправити ще у минулому скликанні, але – не вдалося. У цьому скликанні знайшлися депутати, які вникли і прониклись. І відповідний законопроект вже зареєстровано.

А що увесь цей час робив департамент заповідної справи Мінпририроди? Так отож… А тепер його чиновники вказують нам, що робити. І організовують кампанію проти нових законопроектів. Тих законопроектів, які руйнують «схеми» і відкривають можливості для громадськості контролювати роботу чиновників. Про те, як саме чиновники це роблять і чого саме бояться – розмова ще попереду.

На руйнування зробленого іншими у них час є. На організацію кампанії проти низки природоохоронних активістів – у них час є. На те, щоб робити свою роботу – схоже, немає.

 

На завершення – процитую абзац листа Володимира Борейка, у якому він підбиває деякі підсумки кампанії 2012 року: «Должен сказать слова благодарности коллегам, которые вели большую работу по организации кампании против законопроектов № 10218 и 10222. Это прежде всего Сергей Шапаренко и Алексей Бурковский, организовавшие работу с депутатами путем переписки, Александр Степаненко, который находясь в больнице, нашел время подготовить базовое письмо, Сергей Межжерин, незаменимый участник всех наших переговоров и 4 пресс-конференций, Иван Парникоза, Алексей Василюк, те, кто подписывал обращения и многие-многие другие. Без поддержки этих людей нас с Олегом просто никто бы не стал приглашать, слушать и слышать. Спасибо всем.»…

 

Олег Листопад

 

P.S. Цитати з листа Г. Парчука:

«…На превеликий жаль, останнім часом громадськість вносить через народних депутатів необґрунтовані законопроекти, а в депутатів відсутні радники-екологи…

Дуже прошу уважно читати зауваження Мінприроди до законопроектів. Це не особисті зауваження С. Матвеєєва (пану Парчуку також треба би було додати прізвища суперактивних останнім часом І. Іваненка та А. Драпалюк, які теж з дивного дива різко узялися коментувати законопроекти та давати поради громадськості – О.Л.), а виважені листи Мінприроди…

Склалася дуже дивна ситуація. Мінприроди ніяк не може добитися змін до Закону «Про ПЗФ України» у частині передачі повноважень ліквідованих територіальних органів Мінприроди до обласних державних адміністрацій, бо це дуже стримує розвиток заповідної справи, а приймаються в цей час необґрунтовані законопроекти… Чому ви такі зміни не пропонуєте?».

03.05.2015   Рубрики: Борьба за заповедность, Новости