ГІС-моделювання поширення лося звичайного в Україні

М.н.с. відділу моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України

Г.О. Коломицев

(ДФФД ф76) Рукопис (звіт, 2017, не надруковано)

 

Лось звичайний (Alces alces, L.)

Беззаперечно, лось звичайний є знаковим видом фауни України, він потребує охорони, і планувався до включення в перелік ЧКУ ще у 2009 році. Наразі, Національна комісія з питань Червоної книги України прийняла рекомендації до включення виду в ЧКУ (2017 р.). Вид охороняється на національному рівні в ряді країн, він також включений до Додатків III Бернської конвенції. Глобальна популяція виду має статус найменшого ризику (англ. Least Concern, LC) за категоризацією Міжнародної спілки охорони природи (МСОП). В умовах України вид представляє об’єктивні причини для вивчення та пріоритетної охорони: це крупний ссавець, що мешкає в умовах високого антропогенного навантаження на межі свого ареалу.

Історія поширення виду. Охоронний статус. Розміри і вразливість.

У період з кінця XIX до середини XX ст. лосів в Україні не було. Вид з’явився в Україні шляхом природного розселення з території Білорусі і до кінця XX століття заселив усю лісову і лісостепову смугу на південь до Карпат (але в самих Карпатських горах відсутній), Середнього Подніпров’я та Дінця. На сьогодні відбувається зворотне скорочення південних меж видового ареалу. Період розширення ареалу був пов’язаний зі зростанням загальної чисельності виду та з великими площами соснових посадок, які виконували захисні функції та були незамінним кормовим біотопом. Тепер площі молодих сосняків значно скоротилися, а рівень незаконного полювання суттєво зріс, через що чисельність лося невпинно скорочується (див. Додаток Г).

Згідно до статистичних даних поширення лося за звітною формою 2ТП (мисливство) найбільш щільно вид поширений на території Полісся, і зокрема – Житомирської та Чернігівської областей, де зосереджено більше 50% відомої чисельності виду (Рис. 3.4.3.1). Високі показники чисельності в Київській, Волинській та Рівненській областях, де також є значні площі лісів. В поширенні виду простежується закономірність – у найпівнічніших районах щільність розселення тварин найвища, в окремих районах висока щільність пов’язана з розташуванням об’єктів ПЗФ. Наразі відзначається поступове зменшення ареалу, при цьому відомі приклади існування ізольованих угруповань виду в районі м. Стрий, дислокація якого розглядається як приклад залишкового ефекту поступового зміщення межі ареалу (Смаголь та ін., 2012).

 

Фактори, що впливають на поширення виду

Поширення виду, перш за все обумовлено наявністю на території великих лісових масивів, здебільшого високобонітетних угідь (соснові молодняки ).

Відповідно, деградація лісових насаджень, поряд із веденням мисливства і браконьєрством, ймовірно, стали визначним фактором зміщення поширення виду на північ.

13

Рисунок 3.4.3.1 – Чисельність лося (Alces alces) в Україні за даними державної статистичної звітності Форма № 2-ТП (мисливство) у 1999-2009 рр.

 

ГІС-моделювання поширення лося звичайного

Вивчення поширення лося звичайного (Alces alces, L.) та його змін здійснено в масштабі території Східної Європи і включає для аналізу як території маргінального поширення виду, так і основну частину ареалу. Вхідний картографічний матеріал представлений історичними та уточненими сучасними картами поширення виду в межах території досліджень. Місця точкового поширення виду поза основним ареалом включені не були, щоб відтворити межу основного ареалу. Аналіз поширення виду та його змін проведений виключно для України в контексті очікуваної зміни клімату та проведення заходів з охорони в межах мережі територій ПЗФ, еко- і Смарагдової мереж.

Просторові дані конвертовані в середовищі ГІС в формат комірок 0,5°x0,5°, відповідно до вхідних кліматичних даних, що представлений сучасними картами клімату та клімату, прогнозованого на 2050 рік за моделлю IMAGE (Bakkenes et al, 2002), згідно з базовим сценарієм розвитку суспільства, запропонований Міжнародною групою експертів з питань змін клімату (IPCC). У дослідженні використані дані кліматичних факторів: індекс вологості ґрунту, середня температура найхолоднішого місяця, тривалість вегетаційного періоду, середня температура вегетаційного періоду, щорічна сума опадів, ефективна сума температур вегетаційного періоду.

У просторову модель не включено ряд інших, безумовно важливих факторів для поширення виду, як то полювання і браконьєрство, адаптації виду до змін середовища існування, його фрагментованість, клімату та обмежень міграції. Для побудови просторової моделі використали узагальнену лінійну модель (GLM), розрахунки здійснювали у програмному середовищі «R». Достовірність просторової моделі перевірена за інформаційним критерієм Акайке. Представлені підходи були апробовані для аналогічних досліджень поширення видів флори і фауни (Bakkenes et al, 2002, Коломицев та ін., 2012, Prydatko et. al., 2013).

Модель поширення лося звичайного (Рис. 3.4.3.2) показує, що до 2050 року очікується зміщення поширення виду по всій території України, при якому популяції виду в Україні стати ізольованими та виходити за межі основного ареалу виду, як це зараз можна спостерігати на прикладі існування ізольованих угруповань лося звичайного в районі м. Стрий. При проявлені найбільш екстремальної залежності поширення виду від кліматичних умов можна очікувати зникнення виду з території України. Такий очікуваний статус, на нашу думку, може призвести до різкого зниження щільності популяції, і, практично, створенню передумов для його зникнення на територіях, що наразі знаходяться в межах ареалу виду.

Слід зазначити, що поточній моделі не враховані інші фактори, що впливають на поширення виду, окрім клімату, таких як фрагментація біотопів, розселення, полювання і браконьєрство. Також, не є можливими для прогнозування або передбачуваними зміни пристосувань виду, поведінки, знаходження нових ніш, що ми враховуємо при формуванні висновків.

12

Рисунок 3.4.3.2 – Модель поширення лося звичайного в умовах зміни клімату до 2050 року. Чорні точки – стабільна область поширення виду, порожні точки – території, де очікується настання несприятливих кліматичних умов поширення виду до 2050 року.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

Лось звичайний (Alces alces, L.)

Враховуючи очікуване погіршення умов існування лося внаслідок зміни клімату та продовження впливу інших негативних факторів для існування його популяцій, ми схильні вважати, що стратегічні заходи із збереження лосів слід пріоритетно проводити на великих територіях ПЗФ в межах Полісся, в місцевостях суцільними лісами. Наприклад, це Поліський природний заповідник, НПП “Деснянсько-Старогутський”, Ландшафтний регіональний парк “Міжрічинський ” тощо. Тому що в умовах України вид представляє об’єктивні причини для вивчення та пріоритетної охорони: це крупний ссавець, що мешкає в умовах високого антропогенного навантаження на межі свого ареалу.

Введення нових факторів до ГІС-моделювання є вкрай бажаним при плануванні подальшого дослідження і може значно поглибити оцінку очікуваних змін поширення видів в контексті їх охорони та комплексного планування заходів у мережі природно-заповідних територій.

05.12.2018   Рубрики: Новости, Спасем лося в Украине!