ДОПОВІДЬ ПРО ПАСИВНУ ОХОРОНУ (ЗАПОВІДНІСТЬ): ЧУЖОГО НАВЧАЄМОСЬ, СВОГО НЕ ЦУРАЄМОСЬ!

ДОПОВІДЬ ПРО ПАСИВНУ ОХОРОНУ (ЗАПОВІДНІСТЬ): ЧУЖОГО НАВЧАЄМОСЬ, СВОГО НЕ ЦУРАЄМОСЬ!

27.11.2014 р. в рамках організованого американською програмою імені Фулбрайта, посольством США та Національним університетом «Києво-Могилянська академія» конференції «Будуємо Нову Україну» пройшов круглий стіл «Довкілля та людина. Менеджмент екологічної діяльності». На ньому були присутні та виступали представники українського фулбрайтівського кола: проф. Ю. Посудин, проф. І

. Якименко, О. Токмиленко, д.б.н. І. Козерецька, а також спеціалісти всесвітнього фонду охорони дикої природи в Україні: к.б.н. Б. Проць, О. Тарасова, к.с-г.н. Д. Карабчук. На запрошення організаторів конференції координатор Київського еколого-культурного центру к.б.н. І. Парнікоза (Фулбрайтівський лауреат 2013 р.) презентував доповідь «Основні підходи до заповідної справи України у зв’язку з євроінтеграцію», в якій поінформував присутніх про існуючі в світі концепції створення особливо-охоронюваних природних територій, а також застосування в них концепцій пасивної охорони (заповідності) та активної охорони. Наші заповідники є одним з видів існуючих в усьому світі природоохоронних територій з найбільш суровим режимом – т.з. категорії IUCN 1.1 Category Ia – Strict Nature Reserve (Строгий природний резерват). Такі території наразі існують по всьому світі, зокрема в багатьох країнах Європи. Головне завдання таких територій – охорона дикої природи та натурального ходу біологічних процесів, охорона біорізноманіття, екомоніторінг та проведення природоохоронного просвітництва. Обов’язковою умовою для даних територій є сувора охорона, наявність наукових досліджень та відсутність рекреації або іншої господарської діяльності. Було також представлено результати вивчення наслідків введення заповідності в заповідниках та заповідних зонах національних та регіональних ландшафтних парків. Показано, що введення заповідності призвело до покращення становища багатьох рідкісних видів рослин та тварин, підтвердженням чому є наукові публікації та листи відповідних об’єктів ПЗФ. Серед них як лісові – Поліський природний заповідник, заплавні – Нижньодністровський національний парк, так і степові території – НПП «Великий Луг». В той же час, як відомо, низка видів, потребують для свого збереження людського втручання – активної охорони. Яким має бути вихід з ситуації, коли одні природні комплекси та види позитивно реагують на абсолютну заповідність, а збереження деяких видів потребує регуляційних заходів? Відповідь на це питання дає один із ключових принципів ідеї абсолютної заповідності сформульований О. М. Краснітським та С. А. Диренковим – принцип поділу задач природоохоронних територій. Природні процеси та види, що вимагають заповідності мають охоронятися в заповідниках та заповідних зонах національних та регіональних парків, а активна охорона має здійснюватися на інших природоохоронних територіях. Існуюче в світі та Україні різноманіття природоохоронних територій дозоляє реалізувати цей принцип в повній мірі. Тільки гармонійне співіснування різних концепцій заповідної справи на окремих територіях дозволить отримати комплексний природоохоронний ефект.

Площа територій України, де реалізується пасивна охорона поки що порівняно невелика по відношенню до всієї площі ПЗФ. Наразі загальний відсоток природно-заповідного фонду України складає 6,05%. При цьому території де згідно законодавству має реалізовуватися пасивна охорона (заповідність) становлять – заповідники – 0,37%, заповідні зони біосферних заповідників 0,19%, НПП – 0,30% та РЛП – лише 0,02% території країни. Тож, мають створюватися нові чи розширюватися заповідники чи заповідні зони національних та регіональних-ландшафтних парків в районах з найбільшими площами дикої природи, стійкої в плані сукцесій – Карпатах та Поліссі, а також в плавневих масивах Дністра та Дніпра.

Досвід створення українських заповідників має бути поширений в деякі країни Євросоюзу, які не мають об’єктів категорії Іа. Необхідність пасивної охорони та створення поруч з існуючими в країні природоохоронними територіями об’єктів Іа наразі відмічає, зокрема, низка польських дослідників.

Також необхідні заходи із збільшення та більш ефективного функціонування заповідних зон біосферних заповідників, НПП та РЛП. Зокрема необхідне встановлення в законодавчому порядку мінімальної площі заповідної зони для цих об’єктів. Має також бути заборонено, зменшення заповідної зони цих об’єктів, а також зміна її кордонів.

В заповідних зонах даних об’єктів, як і в природних заповідниках, не має бути елементів активної охорони, що також має бути закріплено законодавчо. В першу чергу необхідно припинити тут комерційне використання ресурсів під виглядом т.з. регуляційних заходів, зокрема рубки, що завдає значної шкоди біорізноманіттю. В випадку степових заповідників втручання мають бути дозволені лише як виняток в випадку надання відповідної аргументації та рішення відповідної комісії Мінприроди.

Закріплення вимагає також заборонена реорганізації природних заповідників в національні парки або передача частини території природних заповідників в національні парки, що призведе до скорочення і так порівняно меншої території, на яких реалізується пасивна охорона (заповідність).

На основі даної доповіді до резолюції конференції від круглого столу було подано наступні положення:

Необхідно зберегти та розширювати практику встановлення пасивної охорони (заповідності) в вітчизняній природоохоронній практиці.
При розбудові мережі територій «Натура 2000» створювати перш за все за рахунок об’єктів не включених на сьогодні в діючу мережу ПЗФ, а у випадку такого включення не змінювати їх режим.
Поширювати ідею створення українських заповідників, як об’єктів 1а з пасивною охороною, в практику країн Євросоюзу, які не мають таких об’єктів.
Під час презентації також було роздано інформаційні матеріали та книжки, видані КЕКЦ в рамках кампанії «Заповідникам – заповідність!». Після презентації було домовлено повторити дану доповідь для викладачів та студентів Національного університету харчових технологій.

Пресс-служба КЭКЦ

06.12.2014   Рубрики: Борьба за заповедность, Новости